Шлюбний договір: що варто знати і як правильно укласти?

Розлучення, поділ майна, суперечки через гроші — більшість пар про це не думають, поки не стає пізно. Шлюбний договір дозволяє заздалегідь домовитися про фінансові та майнові питання, щоб у критичний момент уникнути конфліктів і чітко знати, кому і що належить. Розберемо детально, що таке шлюбний договір, які умови можна в нього включити та як його правильно оформити.

Що таке шлюбний договір?

Шлюбний договір — це письмова угода між нареченими або подружжям, яка регулює майнові права та обов’язки до шлюбу, під час нього та у разі розлучення. Його мета — чітко визначити, як розподілятиметься майно, хто і за що відповідає, а також уникнути непорозумінь у майбутньому.

В Україні порядок укладання договору визначено Сімейним кодексом України, а також Законом «Про нотаріат». Важливо, що цей документ не може обмежувати особисті немайнові права, наприклад, свободу вибору професії чи місця проживання.

Умови шлюбного договору

Умови шлюбного договору визначаються сторонами індивідуально. У нього можна включити:

порядок користування спільним та особистим майном;
розподіл витрат у сім’ї;
порядок поділу майна у разі розлучення;
визначення, кому належатимуть доходи від бізнесу, оренди чи інвестицій;
умови користування кредитами та зобов’язаннями.

Договір не може містити умов, які ставлять одну сторону у вкрай невигідне становище або суперечать закону.

Форма шлюбного договору

Форма шлюбного договору обов’язково письмова та передбачає нотаріальне посвідчення. Відповідно це означає, що домовленості, укладені «на словах» або у простій письмовій формі без нотаріуса, не матимуть юридичної сили.

Відповідно до законодавства, шлюбний договір укладається:

до реєстрації шлюбу — між нареченими;
після реєстрації шлюбу — між подружжям.

Зміст шлюбного договору

Загалом шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям та визначаються їхні майнові права і обов’язки. Закон не встановлює вичерпного переліку положень, тому дружина та чоловік можуть узгодити будь-які умови, що не суперечать чинному законодавству та не обмежують особистих прав.

Найчастіше у зміст шлюбного договору включають:

визначення майна, що є спільною сумісною власністю, тобто набутого подружжям під час зареєстрованого шлюбу, з уточненням, яке майно залишатиметься особистою власністю кожного.
визначення майна, переданого на спільні потреби сім’ї, та встановлення правового режиму подарованого майна (наприклад, у зв’язку з весіллям чи іншою сімейною подією).
порядок поділу майна у разі розірвання шлюбу — з можливістю заздалегідь визначити пропорції або передбачити повну передачу певного майна одному з подружжя.
правила користування майном та житлом, включаючи порядок проживання в спільній чи особистій квартирі.
право на утримання одного з подружжя — умови, строки та розмір виплат, а також порядок виплати аліментів на дітей.
порядок користування грошовими коштами — наприклад, розподіл сімейного бюджету або окремих доходів.
розподіл кредитних зобов’язань та інших боргів — визначення, хто і в яких частках відповідає за їх погашення.
інші домовленості, зокрема зобов’язання щодо оплати лікування, навчання, інвестицій або інших витрат у сім’ї.

Чіткі умови дозволяють уникнути невизначеності та зменшити ризик конфліктів у майбутньому, особливо коли у подружжя є суттєві активи, бізнес чи значні фінансові зобов’язання.

Як укласти шлюбний договір?

Порядок укладання шлюбного договору

Підготовка — обговоріть усі умови, які хочете зафіксувати.
Складання тексту — можна самостійно або за допомогою юриста.
Нотаріальне посвідчення — обов’язковий етап, без якого договір не набирає чинності.
Реєстрація — нотаріус фіксує укладення договору у відповідному реєстрі.

Роль нотаріуса у підписанні шлюбного договору

Нотаріус перевіряє документи, особи сторін, роз’яснює правові наслідки та засвідчує підписи, стежить, щоб умови договору не суперечили законодавству та не порушували права сторін.

Шлюбний договір у контексті сімейного кодексу

Сімейний кодекс України визначає шлюбний договір як письмову угоду між подружжям або нареченими, яка врегульовує їхні майнові відносини. У документі можуть бути передбачені як поточні, так і майбутні права та обов’язки сторін, зокрема щодо майна, яке буде набуте в майбутньому.

Кодекс прямо зазначає, що умови договору не можуть:

обмежувати обсяг прав та свобод, гарантованих законом;
зменшувати права одного з подружжя у спосіб, що ставить його у вкрай невигідне становище;
регулювати особисті немайнові відносини або питання, що стосуються виховання дітей.

Водночас закон надає сторонам значну свободу у визначенні змісту договору. Це означає, що можна передбачити правила користування як вже наявним майном, так і тим, що буде придбане у шлюбі, визначити порядок розподілу доходів і витрат, розподілити відповідальність за фінансові зобов’язання та врегулювати інші питання майнового характеру.

Розірвання шлюбного договору

Відмовитися від шлюбного договору в односторонньому порядку неможливо. Якщо це спільне рішення чоловіка та дружини, вони можуть припинити його дію у будь-який момент, подавши нотаріусу спільну заяву. При цьому подружжя має право:

анулювати договір так, ніби він ніколи не укладався;
припинити його дію з моменту підписання заяви про відмову.

Одностороннє розірвання можливе лише через суд. Закон не встановлює закритого переліку підстав, тому вони визначаються залежно від конкретної ситуації. Найчастіше мова йде про неможливість виконання договору або істотне порушення його умов однією зі сторін.

У таких випадках суд, керуючись нормами Сімейного кодексу України, може визнати договір розірваним з моменту набрання рішенням законної сили.

‍

Якщо вам цікаво дізнатися більше, хочете отримати приклад шлюбного договору чи маєте інші питання, сімейний адвокат компанії “Мережа Права” надасть юридичну допомогу, щоб ви відчували правову безпеку і впевненість.