Як вступити в спадщину: документи, порядок оформлення

Оформлення спадщини — не лише бюрократична процедура, а часто і джерело конфліктів між спадкоємцями. Уникнути помилок, затримок і спорів допоможе юридичний супровід від початку до завершення процесу. У цій статті детально розглянемо, як вступити в спадщину, які документи потрібні, які строки діють і як не втратити своє право через помилки чи незнання.

Що таке спадщина і хто може на неї претендувати?

Питання спадкування в Україні регулюються главами 85–88 Цивільного кодексу. Норми визначають порядок прийняття спадщини, права та обов’язки спадкоємців, а також механізми вирішення спорів.

Спадщина — це майно, права та обов'язки, що переходять від померлого до спадкоємців. Законодавство України передбачає два шляхи спадкування:

За заповітом — коли особа за життя склала нотаріально засвідчений документ.
За законом — коли заповіт відсутній, спадкоємці визначаються відповідно до черговості, установленої законом.

До спадкоємців належать:

члени родини (діти, батьки, подружжя);
родичі інших черг (брати, сестри, племінники тощо);
особи, які утримували спадкодавця.

Порядок вступу в спадщину

Процедура вступу в спадщину передбачає кілька ключових етапів:

Звернення до нотаріуса за останнім місцем проживання спадкодавця.
Подання заяви про прийняття спадщини.
Підготовка пакета документів.
Очікування 6 місяців з дати смерті для формування кола спадкоємців.
Отримання свідоцтва про право на спадщину.

Якщо виникають труднощі на будь-якому з цих етапів, радимо скористатися юридичною допомогою у прийнятті спадщини.

Територіальна прив’язка: де відкривається спадкова справа

Порядок оформлення спадщини передбачає, що спадкова справа відкривається за останнім зареєстрованим місцем проживання померлого. Якщо це місце невідоме або відсутнє:

справа відкривається за місцем розташування основного об’єкта нерухомості;
за відсутності нерухомого майна — за місцезнаходженням основної частини рухомого майна.

Державні та приватні нотаріуси мають однакові повноваження щодо оформлення спадщини.

Особливості вступу в спадщину за заповітом

Щоб зрозуміти, як вступити в спадщину за заповітом, потрібно насамперед переконатися в чинності документа. Заповіт має бути оформлений у встановленій формі та посвідчений нотаріусом або іншою уповноваженою особою. Перед початком оформлення нотаріус зобов’язаний перевірити, чи не існує інших заповітів, які могли бути складені пізніше. Також він з’ясовує, чи не є чинний заповіт таким, що втратили силу або був скасований самим спадкодавцем.

У разі виникнення підозр щодо тиску, недієздатності спадкодавця або порушення порядку оформлення, документ може бути оскаржений у судовому порядку. Суд оцінює обставини та вирішує, чи відповідає заповіт вимогам закону.

Якщо говорити про те, як оформити спадщину по заповіту, то загальний порядок залишається тим самим, що й при спадкуванні за законом. Але обов’язковою умовою є подання оригіналу заповіту нотаріусу. Саме він слугує підставою для відкриття спадкової справи та видачі свідоцтва про право на спадщину.

Строки прийняття спадщини

Строк прийняття спадщини становить 6 місяців з дня смерті спадкодавця. За цей період спадкоємці мають:

подати заяву про прийняття спадщини;
зібрати документи;
у разі конфліктів — звернутись до суду.

Що робити, якщо строк пропущено

Якщо спадкоємець був зареєстрований і фактично проживав зі спадкодавцем на момент його смерті — спадщина вважається прийнятою.
Недієздатні, малолітні та неповнолітні особи також приймають спадщину автоматично.
В інших випадках — строк поновлюється через суд або за письмовою згодою інших спадкоємців, що вже прийняли спадщину.

Основні документи для вступу в спадщину

Свідоцтво про право на спадщину видається після закінчення строку прийняття спадщини — тобто, як правило, не раніше ніж через 6 місяців з дати смерті. До цього часу нотаріус приймає заяви від потенційних спадкоємців і формує спадкову справу. Під час видачі свідоцтва нотаріус перевіряє:

факт смерті спадкодавця;
час і місце відкриття спадщини;
наявність підстав для закликання до спадкування (за заповітом чи за законом);
склад спадкового майна.

Для підтвердження цих фактів подається пакет документів. Його склад залежить від типу спадкування (за заповітом чи за законом), обсягу спадкового майна, наявності родинних чи утриманських відносин. Типово можуть знадобитися:

свідоцтво про смерть спадкодавця;
довідка про причину смерті (не обов'язкова, але іноді потрібна);
довідка про останнє місце реєстрації спадкодавця;
довідка про зареєстрованих разом зі спадкодавцем осіб;
заповіт (за наявності);
паспорт і РНОКПП спадкоємця;
документи, що підтверджують родинні відносини (свідоцтво про народження, шлюб, зміну прізвища тощо);
правовстановлюючі документи на майно, що входить до складу спадщини (держакти на нерухомість, технічні паспорти, банківські договори, витяги з реєстрів тощо).

Нотаріус може також витребувати додаткові документи — наприклад, судові рішення, довідки з банків, виписки з реєстрів або інші підтвердження, що встановлюють обсяг спадкової маси або статус спадкоємця. Наприклад: банківські довідки, рішення суду, витяги з реєстрів або інші документи, які підтверджують склад спадщини або право на її прийняття.

Як уникнути помилок при оформленні спадщини

Процес оформлення спадщини здається зрозумілим лише на перший погляд. Багато помилок трапляється ще на старті — з моменту подачі заяви. Затягування візиту до нотаріуса може призвести до втрати строку, і тоді вже доведеться звертатися до суду. Ще одна типова ситуація — неуважність до документів. Якщо в документах є розбіжності в прізвищах, іменах чи адресах, нотаріус може призупинити процес до їх усунення.

Варто уникати усних домовленостей між спадкоємцями — вони не мають юридичної сили. Будь-які рішення щодо поділу спадщини мають бути оформлені письмово, через нотаріуса або за згодою сторін у письмовому вигляді. Якщо конфлікт уникнути не вдалося, краще звернутися до юриста ще до початку відкриття спадкової справи. Це допоможе зекономити час і нерви.

Судовий порядок — це не крайній захід, а повноцінний інструмент захисту. Через суд можна встановити факт родинних зв’язків, поновити строк, визнати заповіт недійсним або відстояти обов’язкову частку.

У низці випадків допомога адвоката просто необхідна. Зокрема, якщо нотаріус відмовив у видачі свідоцтва, якщо об’єкт спадкування перебуває у спільній власності (наприклад, квартира чи авто), якщо спадкоємець пропустив строк прийняття спадщини, або якщо виникають конфлікти між спадкоємцями — наприклад, хтось оскаржує заповіт або не визнає ваше право. У таких ситуаціях не варто діяти самостійно — залучення адвоката підвищує шанси на позитивний результат.

Що таке відмова від спадщини

Якщо спадкоємець з’ясував, що боргів у спадкодавця більше, ніж активів, він має право відмовитися від спадщини. Важливо:

заява про відмову подається до закінчення шестимісячного строку;
не можна приймати лише частину спадкового майна;
відмова буває безадресна або адресна (на користь іншого спадкоємця);
відмова оформлюється письмово у нотаріуса, який відкрив спадкову справу;
відмова є безповоротною і не може бути відкликана після подання заяви.

Як відбувається спадкування під час війни

Через війну частина територій опинилася під окупацією. У таких випадках:

спадкова справа відкривається за місцем подання першої заяви;
якщо факт смерті стався на окупованій території — його можна встановити через суд у порядку окремого провадження;
заяву про прийняття спадщини можна подати через консульство або іноземного нотаріуса з апостилем;
підпис на заяві повинен бути засвідчений; документ — апостильований (якщо країна підписант Гаазької конвенції);
строк у 6 місяців починає обчислюватися з моменту реєстрації смерті, якщо вона була зареєстрована із запізненням.

Судові справи про спадщину: як діє адвокат

У складних випадках прийняття спадщини можливе лише через суд. Адвокат компанії «Мережа Права» супроводжує клієнта на всіх етапах:

встановлює факт родинних зв’язків чи спільного проживання;
подає позов про визначення додаткового строку;
оскаржує дії нотаріуса або свідоцтво про спадщину;
допомагає поділити майно між спадкоємцями або визнати право на частку у спільній власності.

Саме судовий досвід часто визначає успіх у складних спадкових справах.

‍